Скарлатина

Збудник скарлатини – гемолітичний стрептокок групи А – досить довго зберігає свої патогенні властивості у зовнішньому середовищі. Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом або через предмети догляду, речі, іграшки, одяг тощо. Отже особи, які доглядають за хворим, можуть переносити скарлатинну інфекцію.

Після інкубаційного періоду, який триває 1-7 днів, у дитини раптово підвищується температура, з’являється біль у горлі, головний біль, блювання, слизова оболонка зіва стає яскраво-червоною («палаючий зів»), завжди спостерігаються симптоми захворювання на ангіну, іноді з гнійними налітами. На перший чи на другий день хвороби з’являються дрібні крапки червоного висипу, який швидко поширюється по всьому тілу. Неураженим залишається тільки носогубний трикутник на обличчі. На четвертий-п’ятий день хвороби язик хворого стає «малиновим»: на фоні яскравої гіперемії видно його зернисту поверхню.

Протягом наступних п’яти-семи днів температура хворого поступово знижується, сип згасає, ангіна проходить. На другому тижні хвороби часто спостерігається лущення шкіри на руках і ногах (лущення починається зазвичай з кінчиків пальців) і настає одужання.

Проте слід мати на увазі, що навіть за умов легкого перебігу скарлатини, можуть раптом виникнути ускладнення: ураження шийних лімфовузлів, повторні ангіни, запалення середнього вуха, придаткових пазух носа, а часом нефрит, міокардит. Під час виникнення ускладнення одужання, яке почалося, швидко змінюється різким погіршенням стану хворого та появою симптомів того чи іншого ускладнення.

У перші дні хвороби через ангіну дитина відчуває біль під час ковтання, відмовляється від їжі. Годувати хворого слід 5-6 разів на день малими порціями рідкої або напіврідкої підігрітої їжі. Діти зазвичай охоче п’ють. Корисні під час хвороби фруктові соки, чай з лимоном, настій шипшини, п’ятипроцентний настій глюкози, овочеві супи, молочні продукти. З раціону хворого вилучають шоколад, гострі та солоні страви. Раніше вважали, що м’ясні страви підтримують розвиток нефриту. Зараз щодо цієї думки існують інші переконання. Навіть у гострий період хворим дозволяється давати м’ясну їжу: парові котлети, м’ясне пюре та ін.

Під час організації догляду за хворими на скарлатину важливе значення має суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм і правильна побудова лікувально-охоронного режиму.

Якщо хворого залишити вдома, то з кімнати, де він має перебувати, прибирають всі зайві речі, передусім ті, що важко піддаються дезинфекції (килими, м’які меблі тощо). Металеві й деревлян меблі у кімнаті необхідно щодня протирати однопроцентним розчином хлораміну. Хворому у домашніх умовах виділяють індивідуальні предмети догляду, посуд, іграшки тощо. Після кожного вживання їжі, посуд, яким користувався хворий, ретельно миють та кип’ятять.

У скарлатинних відділеннях медичний персонал працює у марлевих масках, оскільки існує загроза інфікування обличчя доглядаючи стрептококом і зараження ангіною. У палаті тричі на день роблять вологе прибирання із застосуванням півпроцентного розчину хлорного вапна, приміщення часто і ретельно провітрюють.

На період хвороби дітям доцільно виділяти гумові або пластикові іграшки, які можна щодня мити та замочувати на одну годину у розчині хлораміну. М’які іграшки та книги після користування ними хворими дітьми надалі підлягають спаленню.

У період гарячки тіло дитини обережно, але старанно протирають вологим рушником, замоченим у теплій воді. Після зниження температури дитину слід викупати, замінити настільну та постільну білизну. Водночас проводиться більш ґрунтовне прибирання кімнати та провітрювання постілі. Для знезаражування постілі та інших м’яких предметів можна застосувати їх ультрафіолетове опромінювання (протягом 30-45 хв.), розташувавши джерело опромінювання на відстані 60-70 см від об’єктів.

Враховуючи значну ефективність застосування під час скарлатини лікарських засобів, зокрема антибіотиків, хворому призначають постільний режим лише в період загострення хвороби. На другому-третьому тижні захворювання дитині дозволяються по 20-30 хвилин, а через сім-десять днів тривалість прогулянок поступово доводять до 2-3 годин. Коли хвороба у розпалі, нерідко бувають запори, тому у таких випадках вдаються до очисних клізм.

Щоб не проґавити початок розвитку ускладнень (до речі, вони зараз трапляються рідко), треба уважно стежити за кольором сечі хворої дитини, вимірювати температуру тіла протягом трьох тижнів від початку захворювання, раз на тиждень проводити контрольні лабораторні дослідження крові та сечі. Тяжкі ускладнення форми скарлатини лікують лише в умовах стаціонару.

Кiлькiсть переглядiв: 543

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.